Земельне право

Справа цікава тим, що Харківський апеляційний суд, своєю постановою, яку було ухвалено аж у 2016 році скасував рішення районного суду від 2001 року, тобто через 15 років після набуття законної сили. Про існування цієї постанови наш клієнт дізнався у 2018 році, коли, на її підставі, опонент звернувся до суду з позовом про повернення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яку наш клієнт отримав від Держгеокадастру в оренду та вже обробляв 5 років. РЕЙДЕРСТВО? Ні! Звичайний спір в суді, в яких ми захищаємо наших клієнтів.

Як розвивалися події.
На початку 90-х років, наш опонент отримав акт постійного користування на земельну ділянку, для ведення сільського господарства. Але, з якихось причин, займатися господарством не вийшло. Наприкінці 90-х, комісія обстежила поле та встановила його занедбаність, наявність чагарників тощо. Районна державна адміністрація Харківського району Харківської області звернулась з позовом до суду, а Харківській районний суд Харківської області, у 2001 році, розглянувши позов, ухвалив рішення вилучити земельну ділянку із користування нашого опонента та повернути її державі.

До 2010-х років ця земля нашого опонента не цікавила, а десь у 2014 році, він вирішив, що у нього землю суд вилучив незаконно. Мабуть звернув увагу на те, що земля оброблена, та на неї вже росте врожай, мабуть ще з якихось причин — нам це невідомо. І почав він звертатись до різних органів державної влади, збираючи матеріали. Потім до Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов з оскарженням дій Харківської райдержадміністрації. В позові відмовлено у 2015 році. В той же час, наш клієнт укладає договір оренди на цю землю та, як достатньо потужній фермер, починає її обробляти. Про намагання бувшого користувача повернути собі землю, він нічого не знає.

В 2016 році, наш опонент звертається до Харківського апеляційного суду із скаргою на рішення Харківського районного суду від 2001 року. Своє запізнення із скаргою він пояснив тим, що він не знав про рішення від 2001 року і вважав, що весь той час, ця земля знаходиться у нього в користуванні.

Апеляційний суд, повіривши нашому опоненту «на слово», відкинувши аргументи Харківської райдержадміністрації про те, що апелянт знав про оскаржуване рішення, що він був належним чином повідомлений про це рішення, що своїми діями, зокрема, зверненням до Харківського окружного адміністративного суду, він підтвердив свою обізнаність про рішення, поновив строки апеляційного оскарження. Згодом, апеляційний суд скасував рішення 2001 року.

Якимось чином суд не звернув увагу на те, що цю землю вже 15 років обробляли інші особи, а з 2015 року — наш клієнт. Суд не зацікавило те, що наш опонент взагалі ніколи не обробляв цю землю і саме за це її у нього вилучили. Наш клієнт дізнався про цю «війну», коли, у 2018 році, до нього надійшла копія позову, в якому наш опонент, посилаючись на постанову апеляції від 2016 року, вимагав забрати землю у нашого клієнта та передати йому.